Peace and harmony to all! My name is Natalia Yevtushenko. I am a volunteer in the city of Rzhyshchiv, in the Kyiv region. I will write the story of my work with one grandfather, Petrovsky Vоlоdymyr Antonovych.
I was assigned his case because he lived almost next door to me.
We got to know each other and he told his life story.
Vоlоdymyr’s wife died, leaving behind Vоlоdymyr and their daughter. The daughter fell ill and died of cancer. The grandson moved to Russia and does not communicate with his grandfather. Vоlоdymyr is almost blind, suffers from arthritis, and also has many other diseases.

All he has left is his story, memories and emotions. Each time I visited he asked to find a woman to share his life with. He prayed with me once during the time we spent together
He is a lonely grandfather, abandoned by his relatives. Once held the position of manager at the local factory, but now he is seriously ill, can barely walk around the house and is not needed by anyone.
A month ago, when I came to visit him, there was a woman who was cleaning the empty house. She was a relative and said that he had been sent to a home for the elderly. She took the documents relating to the ownership of the house and left.
This is life… We serve people who were born in the last century. Their life was not charming and smiling like a photo from Instagram…
We visit with people, take care of their needs. We pray for them and it opens their hearts and converts them to God.
There is no template for a person’s life story, everyone has their own.

(The photo is taken from a web resource)

Всім миру і злагоди! Мене звати Наталія Євтушенко. Я волонтер в місті Ржищів, що на Київщині. Напишу історію мого служіння одному дідусю, Петровского Володимира Антоновича.
Мені його “переадресували”, бо жив майже поруч.
Познайомилися. Він розказав свою історію життя.
Жінка померла, лишилась дочка. Дочка захворіла і померла від онко. Онук переїхав до Росії і з дідом не спілкується. Дідусь майже сліпий, хворіє на артрит, також має багато інших хвороб. Він говорив, а я слухала. Коли вже йшла, благословляла його. Все, що в нього залишилось, це його історія, спогади, емоції і він цим ділився . Кожен раз просив знайти йому жінку щоб була йому до душі. За весь час спілкування він один раз помолився разом зі мною.
Це був самотній, покинутий родичами дідусь, який мав посаду керівника колись на заводі, але зараз важко хворий, ледь ходив по хаті нікому не потрібний.
Місяць тому коли я до нього прийшла, там була жінка, яка прибирала хату. Знайшовся родич, діда відправили до будинку для людей похилого віку, родич приїхав, забрав документи на хату та поїхав.
Це життя… Ми служим людям, які народилися в минулому столітті. Життя в них було не як фото з інстаграму чарівне та усміхнене…
Ми спілкуємося з людьми, дбаємо про їхні потреби. Молимось за них і це відкриває їхнє серце, навертає до Бога.
Немає шаблону історії життя людини, в кожного вона своя.

(Фото взяти з веб ресурсу).